ОСНОВИ ТЕРАПІЇ ПІСЛЯ ВАЖКИХ АВАРІЙ І КАТАСТРОФ

опубліковано 13 трав. 2016 р., 04:36 Вадим Разумов   [ оновлено 16 трав. 2016 р., 05:12 ]
У статті висвітлюються основні проблеми роботи з негативним професійним досвідом, запропоновано класифікацію, визначено основні засади консультування таких випадків, сформульовано принцип продовження льотного довголіття та підвищення безпеки польотів.

Проблеми роботи з негативним професійним досвідом, особливо останнього часу, мають неабияке значення – зростають вартість і наслідки вчинених помилок, постійно ускладнюється підготовка фахівців тієї чи іншої професії. І коли чудово підготовлений професіонал унаслідок певних негативних професійних переживань не може виконувати свої прямі обов’язки, то усунення його від роботи є марнотратством.
Крім того, негативний професійний досвід вкрай не оптимально впливає на нинішню професійну діяльність його носія. Особливо актуальною проблема постає в авіації, де ці вартості складають астрономічні величини, а то й обраховуються життями людей.
Українських фахівців з авіаційної психології, які мали б освіту льотчика й значну практику пілотування літаків, та освіту психолога й значну практику консультування людей, можна перелічити на пальцях однієї руки включно з автором цієї статті. Тему майже не досліджували в Україні, отже, актуальність її для зацікавлених осіб й організацій є надзвичайно високою.
Тому в цій статті, щоб зробити її простою для розуміння й практичного застосування вищому керівництву авіаційного менеджменту, льотчикам, диспетчерам, авіаційно-технічному персоналу та взагалі широким колам авіаційної публіки, переважно не вживається спеціальна психологічна термінологія, і не психологам тема стане зрозумілою, наприклад, після перегляду фільму “Топ Ган” з чудовим актором Томом Крузом у головній ролі. За сюжетом пілот палубного винищувача сам, без сторонньої допомоги, долає низку важких переживань, пов’язаних з негативним професійним досвідом і, врешті-решт, виконує поставлене завдання.
У реальному житті є значно драматичніші події – катастрофи, людські жертви, кров, горе... Після такого багато хто починає регулярно вживати алкоголь, а хто й звертається до наркотиків. Кому допомагає більше, кому менше, але така подія однозначно впливає на все подальше життя людини. Поширене твердження, що “час лікує”, схоже, тут не діє.
Глухий кут...
Давайте розглянемо детальніше, що ж заважає авіаційним фахівцям працювати?
У найскладніших випадках, коли ми маємо такі прояви негативного авіаційного професійного досвіду, як глибока апатія чи складна депресія, вся задача терапії на цьому етапі зводиться до того, щоб у різні способи сприяти виникненню бажання постраждалого до позитивних змін. Всю допомогу спрямовано на те, щоб зробити людину доступною для спілкування із зовнішнім світом і підняти її настільки, щоб можна було перевести до наступної категорії випадків (умовно назвемо їх середньої складності).
У випадках середньої складності при спробі залучити людину до виконання професійних обов’язків часто виникають досить бурхливі прояви:
- боїться літати;
- боїться замкнутого простору;
- людина категорично відмовляється увійти до кабіни пілота чи взагалі в літак,
- говорить фразами, які були під час події або чомусь зовсім не доречними;
- має дрижання рук і ніг;
- сильне пітніння;
- бліде обличчя;
- “маска” на обличчі;
- відсутній погляд;
- пересохлі губи;
- граничні показники пульсу й тиску;
- запаморочення;
- нервове напруження;
- скуті рухи;
- явно виражене заїкання під час розмови;
- нервові смикання;
- впадає в істерики;
- задихається;
- її нудить;
- можливе мимовільне сечовипускання й випорожнення.
У кожному окремому випадку прояви можуть бути найрізноманітнішими. Треба пам’ятати, що крім неприйняття авіації негативні реакції можуть поширитися й на інші види техніки.
Проте допомога можлива.
Наприклад, ще в сиву давнину античний лікар Гіппократ вважав, що хірургічна операція може вважатися завершеною лише тоді, коли пацієнт розкаже про неї принаймні п’ятьом друзям. Сучасна інтерпретація поширена серед юних панночок: “подружка – це найкращий психотерапевт”.
Цей ефект, я маю на увазі спілкування, й лежить в основі ефективної допомоги постраждалим.
Думаю, всі знають про існування підсвідомості. Можна сказати, що то є та частина розуму людини, де збирається весь накопичений за життя негативний досвід. Тому засадничі способи психологічної допомоги людині ґрунтуються саме на різних формах роботи з підсвідомістю – психоаналізі, розігруванні ситуації в особах, малюнки тощо. Що відбувається, коли людина розповідає про травмувальний інцидент?
Знову ж не психологам пропоную згадати фільми, де головні герої переповідають про якісь важкі події з минулого. Вони сильно хвилюються, нервують, плачуть. Що відбувається в цей час, під час переповідання?
Під час переповідання виходять негативні емоції травмувального інциденту, сила їх впливу зменшується – й людині стає легше. Це покладено в основу консультування й деталі її стосуються саме конкретного випадку. Звісно, що є багато книжок і товстих томів, в яких описано деталі й подробиці технології, проте переповідання і є основою консультування.
Неправильним вчинком буде мовчки й “мужньо” страждати.
Правильним вчинком буде спілкуватися й розповідати про інцидент.
Зрозуміло, що є багато тонкощів та нюансів. Залежно від переповненості підсвідомості консультація може зайняти тривалий час, оскільки доведеться працювати й з більш ранніми травмувальними інцидентами іншого роду, а то й взагалі починати з якихось незначних неприємностей чи навіть приємних миттєвостей. Відповідно до конкретного випадку й конкретної людини обирають той чи інший метод роботи.
У ширшому розумінні вище описано спосіб роботи з негативним досвідом будь-якого походження не обов’язково авіаційним, а, наприклад, автомобільним, спортивним, військовим, побутовим тощо. При роботі з авіаційними фахівцями бажано знати основи конструкції та експлуатації літаків, основну термінологію, авіаційний жаргон.
І, нарешті, найлегший випадок.
Це коли людина фізично здорова, регулярно ходить на роботу, то, буває, що часто стверджує, що все, “відліталося” (для льотних екіпажів), починає згадувати численні аналогічні випадки чи наводити якісь логічні докази. Часто-густо поруч є “доброзичливці”, що тут як тут з примовками штибу “два дзвіночки вже було, на третьому буде гаплик” чи “воно тобі треба?”, “ти ще молодий” тощо.
У найлегших випадках дієвими є такі заходи:
- залучення до інших видів діяльності;
- спілкування з досвідченішими й авторитетнішими колегами;
- обмін досвідом, публічний “розбір польотів” із вкрай позитивними висновками й визнанням високого професіоналізму та відсутності вини учасника інциденту;
- усунення скептиків і знецінювачів з кола спілкування;
- оголошення подяки й нагорода;
- пропозиція про підвищення;
- збільшення рівня зарплати.
Такі й подібні вагомі стимули часто дають потужну мотивацію подолати особисті сумніви й коливання, переосмислити подію, відкинути хибну й нераціональну інформацію, яку так щедро постачають “доброзичливці”.
У стислому форматі цієї статті розкрито основні напрями роботи з негативним авіаційним професійним досвідом, проте варто зауважити, що цю саму технологію покладено в основу й продовження льотного довголіття, адже труднощі професійної діяльності, стреси життя теж варто розглядати (і так воно й є) як травмувальні ситуації. Наведені технології дозволяють працювати профілактично, тобто віднайти та усунути джерела майбутніх і ще не скоєних професійних помилок та упущень які, власне, й призводять до негативного професійного досвіду, значно зменшити ймовірність виникнення передумов до льотних подій та реально підвищити безпеку польотів.

Усі наведені факти, спостереження, експертні висновки, рекомендації ґрунтуються на професійному досвіді автора.